Олександр Великий перекроїв карту світу, а після його смерті імперію Олександра розтягнули на удільні держави його воєначальники, що отримали назву діадохів.Елліністичний світ вступив у смугу воєн діадохів, що закінчилася зі смертю останніх з «спадкоємців» в 281 до н. е.По сучасним уявленням Олександр помер від малярії. Смерть Олександра сталася раптово, під час стоянки у Вавилоні перед новим походом. За однією з версій організм царя, ослаблений щоденними нападами малярії, не зміг чинити опір відразу двом хвороб; другий хворобою було або запалення легенів, або викликана малярією швидкоплинно протікає лейкемія (білокрів'я). За іншою версією, Олександр захворів Західно-нільської лихоманкою. Були також версії про отруєння царя Антипатр, якого Олександр збирався змістити з поста намісника Македонії, проте ніяких доказів цьому не з'явилося.
На македонська престол Діадохи звели зведеного брата Олександра, Аррідея, що став царем-маріонеткою під ім'ям Філіпа III. Через місяць після смерті Олександра дружина Роксана народила сина, також названого Олександром, який став формальним співправителем Аррідею. Через великої слави батька серед македонян Олександра вбили в 14-річному віці разом з матір'ю. Тоді ж вбили й Геракла, позашлюбного сина Олександра від наложниці Барсіни. Ще раніше було вбито Аррідей і Олімпіада, мати Олександра Великого.
Діадохи Птолемей заволодів забальзамоване тілом Олександра Великого, перевіз його у 322 до н. е.. в Мемфіс, потім в єгипетську Александрію, де спорудив для нього усипальницю.
Через 300 років тіла Олександра торкнувся 1-й римський імператор Октавіан, незграбним рухом відломивши ніс у мумії. Остання згадка про мумію Олександра Великого міститься в описі походу римського імператора Каракалли в Олександрію в 210-х роках. Каракалла поклав свою туніку і кільце на усипальницю великого завойовника. З тієї пори звістки про долю мумії відсутні.
